Вісім років тому в Україні визнали геноцидом депортацію кримських татар із Криму в 1944 році. Депортація кримськотатарського населення розпочалася о 3 годині ранку 18 травня 1944 року і завершилася, переважно, 20 травня. До операції було залучено 32 тисячі співробітників НКВД.

ДЕПОРТАЦІЯ СТАЛА ГЕНОЦИДОМ

За час депортації на загальне «спецпоселення» до Центральної Азії було відправлено понад 183 тисячі кримських татар, на примусові роботи до Московського вугільного тресту — п’ять тисяч, до таборів фронтового резерву — шість тисяч та ще стільки ж до ГУЛАГу.

Також із Криму було вигнано понад 40 тисяч болгар, вірмен, греків, турок і ромів.

Протягом останнього року до завершення війни від голоду, хвороб та виснаження загинуло понад 30 тисяч кримських татар.

Одразу після перемоги над нацизмом розпочалася тотальна демобілізація кримських татар з лав радянської армії.

ВОЇНИ-ВИЗВОЛИТЕЛІ СТАЛИ СПЕЦПОСЕЛЕНЦЯМИ

Протягом 1945–1946 років у трудові табори Сибіру та Уралу було направлено 8995 військовослужбовців, яким лише 1953 року дозволили возз’єднатися із родинами на засланні.

Така сама доля спіткала і відзначених воїнів — навіть двічі Герою Радянського Союзу Амет-Хана Султана, якому не дозволили повернутися до Криму.

В усіх спецпоселенців-військових вилучалися військові квитки, їм заборонялося носити зброю. При цьому старші офіцери залишалися на службі, тоді як старші офіцери-політпрацівники та співробітники карних органів відправлялися на спецпоселення.

Понад 20 років радянська влада замовчувала цю трагедію. У 1967 році Верховна Рада СРСР визнала необґрунтованість тотального звинувачення кримських татар.

УКРАЇНА ПОВЕРНУЛА КРИМСЬКИХ ТАТАР НА РІДНУ ЗЕМЛЮ

Та, на відміну від інших «покараних народів», вони не отримали права повернутися до Криму. І тільки 1989 року радянським парламентом депортація була визнана незаконною та злочинною.

Україна ніколи не відмовлялася від визнання актів органів колишнього СРСР щодо відновлення прав депортованих, а з часу проголошення незалежності взяла на себе повну відповідальність за долю всіх своїх громадян, включно з тими, що повертаються на її територію з місць депортації.

З 2014 РОКУ ОКУПАНТИ ЗАБОРОНИЛИ ПРОВОДИТИ 18 ТРАВНЯ ТРАУРНИЙ МІТИНГ В КРИМУ

Анексія Криму Російською Федерацією у лютому 2014 році актуалізувала проблему боротьби кримських татар за свої права. Вже 20 березня того ж року Верховна Рада України ухвалила Постанову № 1140-18 «Про Заяву Верховної Ради України щодо гарантії прав кримськотатарського народу у складі Української Держави», якою визнавала кримських татар корінним народом України та гарантувала їхнє право на самовизначення в складі України.

У 2014 році російські окупанти Криму вперше в новітній історії заборонила проведення 18 травня традиційного траурного мітингу в центрі Сімферополя, тож 70-і роковини депортації кримські татари були змушені відзначати в місцях компактного проживання в оточенні загонів поліції у супроводі гелікоптерів.

Більше інформації на сайті Українського інституту національної пам’яті: https://bit.ly/3McPzX3.