Факт його відзначення є нагадуванням про актуальність проблеми торгівлі людьми, а також про необхідність об’єднання зусиль для протидії цьому явищу, переслідуванні злочинців, надання допомоги постраждалим, ведення превентивної роботи. Небайдужість громадськості до цього явища і візуалізація проблеми на глобальному рівні – запорука успішної боротьби з проблемою.

Боротьба з торгівлею людьми визначена одним із пріоритетних напрямів діяльності Уряду України у сфері захисту прав людини. Верховна Рада України 20 вересня 2011 року ухвалила Закон України «Про протидію торгівлі людьми».

Відповідно до Закону України «Про протидію торгівлі людьми», торгівля людьми - здійснення незаконної угоди, об'єктом якої є людина, а так само вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, у тому числі сексуальної, з використанням обману, шахрайства, шантажу, уразливого стану людини або із застосуванням чи погрозою застосування насильства, з використанням службового становища або матеріальної чи іншої залежності від іншої особи, що відповідно до Кримінального кодексу України визнаються злочином.

Торгівля людьми є одним із найсерйозніших злочинів проти людини, який має, як економічні, так і соціальні, педагогічні, психологічні причини.

Причинами розвитку цього явища залишається розповсюдження організованої злочинності та наркоторгівлі й недостатня боротьба з ними, домашнє насильство, пошук кращих умов життя, слабка поінформованість населення про життя і працевлаштування за кордоном, виготовлення й розповсюдження дитячої порнографії через мережу Інтернет – перераховувати можна довго, тільки констатацією факту проблему не вирішиш, але вже її усвідомлення та визнання є першим кроком до боротьби. Особливо якщо враховувати сучасні процеси глобалізації, інформатизації тощо.

Торгівля людьми може відбуватись у різних формах: вербування, перевезення, передача, продаж; усиновлення (удочеріння) у комерційних цілях; використання в порнобізнесі, примус до заняття проституцією; використання у військових конфліктах; залучення до злочинної діяльності, трансплантація чи насильницьке донорство; рабство і ситуації, подібні до рабства, примусова праця; залучення в боргову кабалу; використання шантажу, погроз, насильства.

Більшість постраждалих від торгівлі людьми вважають, що їхнє рішення мігрувати у пошуках кращого працевлаштування – це підконтрольний їм процес. Вони не усвідомлюють, що від самого початку їх обманюють або шантажують, аби лише створити ситуацію, в якій тих можна буде експлуатувати.

Постраждалі від торгівлі людьми заслуговують на повагу і допомогу незалежно від форми експлуатації.

Для успішного попередження торгівлі людьми надзвичайно важливо захищати права постраждалих і надавати їм підтримку.