26 квітня виповнюється 39 років від дня аварії на Чорнобильській атомній електростанції — найбільшої техногенної трагедії XX століття. У квітні 1986 року радіоактивний цезій поширився на 3/4 території Європи . Протягом перших днів після вибуху 8,5 мільйонів людей в Україні, Білорусі та росії зазнали значного радіоактивного опромінення, а близько пів мільйона з них згодом померли через наслідки радіації. До кінця літа 1986 року із зони зараження було евакуйовано понад 90 тисяч осіб, а 81 населений пункт в Україні став безлюдним.
Радянське керівництво докладало всіх зусиль, щоб приховати масштаби трагедії. Два дні світ нічого не знав про вибух. 27 квітня різке зростання радіаційного фону зафіксували в Данії та Швеції, після чого шведська влада звернулася до москви із вимогою надати пояснення. Попри це, влада вивела тисячі людей, включаючи дітей, на першотравневу демонстрацію в забрудненому Києві, щоб показати усьому світу уявне «благополуччя».
У той самий час КДБ встановив тотальний нагляд над громадянами, фіксуючи їхні думки та висловлювання. З тими, кого вважали «панікерами», проводили «профілактичні розмови».
Чорнобиль став однією з причин дестабілізації радянської системи. Намагаючись приховати правду, влада втратила довіру навіть серед своїх прихильників.
На жаль, у сучасній росії відбувається повернення до практик радянського часу. Історичну правду витіснила пропаганда, що базується на культі винятковості та непогрішимості влади. Наслідком стали небезпечні дії, зокрема захоплення на початку повномасштабної війни в Україні атомних станцій — Чорнобильської та Запорізької та спроби ядерного шантажу. Над Чорнобильською АЕС 2 квітня 2022 року знову підняли український прапор. Під загрозою досі залишається Запорізька АЕС, що наразі перебуває під контролем російських окупантів.
Катастрофа в Чорнобилі — це застереження всьому людству про крихкість нашого майбутнього в умовах неконтрольованої радіації. Сучасні дії росії знову ставлять світ перед загрозою катастрофи, і це необхідно зупинити.