Олексій ГРИЦАЙЧУК — історія мужності, що гартує нашу незалежність

За сухою статистикою війни — тисячі облич, доль та історій неймовірної відваги. Саме з них вибудовується фундамент нашої майбутньої Перемоги. Одним із таких Героїв є Олексій Грицайчук, доля якого, на жаль, досі залишається невідомою.

Олексій ГРИЦАЙЧУК — житель села Засув Крупецької громади. Після навчання у Михайлівській школі та Кременецькому лісотехнічному коледжі Олексій понад 20 років віддав праці у Дубенському лісовому господарстві. Навіть працюючи, він постійно вдосконалювався: у 2003 році заочно закінчив Львівський лісотехнічний університет.

У серпні 2024 року Олексій змінив звичну роботу на військовий однострій. Приєднавшись до лав Збройних Сил України, він ніс службу у складі 105-ї окремої бригади територіальної оборони. Разом із побратимами виконував бойові завдання на найгарячіших ділянках фронту, щодня ризикуючи життям заради миру в наших домівках.

8 жовтня 2025 року під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку зв’язок із Олексієм обірвався. У той день ворог здійснював масовані штурмові дії на опорний пункт, де перебував наш земляк. Відтоді Олексій Грицайчук вважається зниклим безвісти.

Високу державну нагороду — відзнаку Президента України «За оборону України» — Олексій мав би отримати особисто. Натомість начальник Дубенської районної державної адміністрації Всеволод Пекарський вручив її найріднішим людям захисника: дружині Тетяні Дмитрівні та доньці Ірині.

Ця нагорода — свідчення його безмежної відданості присязі та українському народові. Сьогодні ім’я Олексія Грицайчука — серед тих, кого ми чекаємо з особливою молитвою. Висловлюють щиру підтримку родині Олексія. Віримо в диво. Чекаємо на повернення. Надія сильніша за тишу.