Орденом «За мужність» ІІІ ступеня посмертно відзначено наших земляків

Начальник Дубенської районної військової адміністрації Всеволод Пекарський спільно із начальником Дубенського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Іваном Карповичем 9 червня вручили високі державні нагороди полеглих Героїв з Дубенщини їхнім рідним.

Відповідно до Указу Президента України за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, за самовіддане виконання військового обов’язку Орденом «За мужність» ІІІ ступеня відзначено Героїв-земляків. На жаль — посмертно…

НЕЧИПОРУК Володимир Володимирович проживав у селі Коритне Крупецької громади. До лав Збройних Сил України чоловік долучився у липні 2024-го. Проходив службу у званні солдата у гранатометному відділені аеромобільного батальйону. Воїн загинув 1 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Володимир Володимирович посмертно нагороджений Грамотою Пошани та Скорботи.

Орден отримали мама Валентина Володимирівна, донька Анастасія, дружина Мальвіна Петрівна та вітчим МихайлоСтепанович.

КУРІЧ Андрій Васильович проживав у місті Радивилів. Захисник брав участь у антитерористичній операції на сході України у 2015-2016 роках. Там виконував бойові завдання у «гарячих» точках лінії зіткнення. Під час повномасштабного вторгнення до лав Збройних Сил України долучився у липні 2024 року. На службі виконував обовʼязки стрільця-помічника гранатометника десантно-штурмового відділення. Воїн загинув 19 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання.

Орден отримала мама Галина Володимирівна

РИЖИК Олексій Миколайович проживав у селі Дубляни Демидівської громади. До лав Збройних Сил України чоловік долучився у березні 2022-го.  Служив у 42 окремій механізованій бригаді. Воїн виконував бойові завдання в сумнозвісному Серебрянському лісі. Отримавши травму руки, ризикуючи власним життям, Олексій Рижик врятував життя побратиму. Пізніше захисник був переведений у 14-ту окрему механізовану бригаду, де служив на посаді навідника танка. Воїн загинув 11 серпня 2024 року під час виконання бойового завдання на Харківщині.

Орден отримали мама Валентина Михайлівна, тато Микола Олександрович, сестра Аліна Михайлівна та племінниця Анастасія.

БОГДАНОВ Дмитро Рашидович проживав у селищі Млинів. До лав Збройних Сил України чоловік долучився у серпні 2022-го. Проходив навчання у Великобританії. У жовтні 2022-го захисник приєднався до складу Десантно-штурмових військ, де виконував обовʼязки розвідника-санітара. Бойове хрещення воїн отримав на Бахмутському напрямку, там продовжив захищати Батьківщину. 29 січня 2023 року захисник виконував бойове завдання поблизу населеного пункту Парасковіївка, що на Бахмутському напрямку. З того часу Дмитро вважався безвісти зниклим. Про це рідні дізналися у лютому. Побратими воїна розповідали, що бліндаж, в якому вони були разом, було знищено мінометним ворожим обстрілом. Солдат отримав важке поранення. Воїн загинув від отриманих поранень під час спроби відходу із займаної розбитої позиції, що була під постійним ворожим обстрілом. Внаслідок переважаючої кількості противника, шквального стрілецького та мінометного вогню, подальша евакуація загиблого військовослужбовця була неможливою. Зараз та територія окупована. У липні 2024-го за рішенням суду Богданова Дмитра Рашидовича визнано загиблим.

Орден отримали донька Олександра та теща Ірина Михайлівна

ПАВЛІВ Василь Дмитрович проживав у селі Повча.  До лав Збройних Сил України чоловік долучився у березні 2022 року. Понад два роки воїн мужньо боронив Батьківщину від окупантів. Побратими кажуть, що Василь відносився до тих – хто мало говорить і багато робить та що він залишив яскравий слід у серцях всіх, хто його знав. Воїн загинув 5 липня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.

Орден отримали дружина Людмила Миколаївна, доньки – Дарина та Марія

БРУШКО Вадим Васильович проживав у селі Білогородка Вербської громади. У 2001 році був призваний на строкову військову службу. Закінчив курс молодого бійця і був призначений на посаду водія автомобільного взводу. В умовах повномасштабної війни захисник долучився до лав Збройних Сил України у серпні 2024-го. Воїн служив у десантно-штурмових військах, виконував обовʼязки оператора протитанкового ракетного комплексу. Служив на Харківщині та Донеччині. Воїн загинув 18 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.

Орден отримали дружина Тетяна Миколаївна, батьки Галина Володимирівна і Василь Володимирович, а також доньки Анна і Яна.

КУЗЬМИЧ Вадим Віталійович проживав у селі Мартинівка Смизької громади. До початку повномасштабного вторгнення росії чоловік працював інспектором з компʼютерних систем у Смизькій селищній раді. Захисник  служив в окремій президентській бригаді імені гетьмана Богдана Хмельницького. Воїн загинув 23 січня 2023 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.

Орден отримала мама Наталія Володимирівна, тато Віталій Андрійович та племінниця Маргарита

Ці Герої віддали життя за свободу та майбутнє України. Їхній подвиг назавжди залишиться в нашій пам’яті, а вдячність — у серцях поколінь. Світла їм пам’ять та вічна слава.