Свій перший контракт із ЗСУ киянин Микола підписав у 2013-му. В минулому – флорист, а нині – командир інженерно-саперної роти інженерної бригади Командування Сил підтримки. Флористика дуже подобалась, все ж вирішив іти стопами дідуся.

Із 2015-го чоловік неодноразово був на фронті.

- Простіше сказати, де ми не були. – розповідає Микола. – Працювали чи не в усіх «гарячих» точках. Дружина кілька років не знала, що я на передовій. Думала, мої відрядження – на полігон. Не хотів, щоб хвилювалась. Певний час служив зв’язківцем, але це не моє. Мені подобається бути сапером: постійно вчишся, розвиваєшся. Я там, де маю бути.

За 8 років служби сапером на рахунку Миколи понад 20 тисяч «підняти» боєприпасів і жодної втрати з особового складу! Іноді, здавалось би просто фантастичні ідеї, спрацьовували та рятували життя. Довіряти, чути та прислухатись один до одного – ось запорука успішної командної роботи, впевнений військовий.

- Один рік війни – це десь п’ять років розмінування. – розповідає військовий. – Ми ще дуже довго усуватимемо наслідки цієї війни… Приміром, на огляд одного двоповерхового будинку команді із 5-ти саперів потрібно 3-4 години. Перевіряємо все: від розетки до лампочки. Ви навіть не уявляєте, як може бути замаскована вибухівка...

Як інструктор, бойовим досвідом Микола ділиться із побратимами, проходив спільні навчання з військовими-саперами Канади та США, стажувався у Франції. За зразкову службу та розмінування українських територій відзначений численними нагородами - медаллю «За зразкову службу у Збройних Силах України», почесним нагрудним знаком ГК ЗСУ «За заслуги у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації», «За розмінування», «Ветеран війни».

Після нашої перемоги Микола мріє проводити більше часу з родиною. Подорожувати та відкривати красу світу, бавитись із донечками. Головне – бути разом, час – безцінний.

#Історії_війни_Дубенщина #історії_героїв