Посмертні нагороди полеглих Героїв вручили їхнім рідним

Сьогодні в Дубенській РВА державні нагороди загиблих воїнів вручили їхнім рідним. Полеглих захисників відзначено Орденом «За мужність» ІІ ступеня, Орденом «За мужність» ІІІ ступеня та Орденом «Богдана Хмельницького» ІІІ ступеня. На жаль — посмертно…

Нагороди рідним полеглих Героїв вручили начальник Дубенської РВА Всеволод Пекарський, начальник Дубенського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Іван Карпович, командир 4 роти 2 батальйону 104-ої бригади Сил територіальної оборони Збройних Сил України «Горинь», у якому несли службу троє Героїв Дубенщини, Олег Гойник, офіцер 2-го батальйону територіальної оборони Назар Мишляєв, секретар Дубенської міської ради Віктор Недашковський, заступник голови Тараканівської сільської ради Сергій Власюк  та керуюча справами виконавчого комітету Млинівської селищної ради Наталія Зух.

ІВАЩУК Василь Васильович проживав у селі Микитичі Повчанської громади. У 2006 році чоловіка призвали на строкову службу до інженерних військ у місті Дубно, після якої він три роки служив за контрактом та здобув звання старшого солдата. 25 лютого 2022 року Василь Іващук вступив до лав 104-ї окремої бригади тероборони, служив у 57-му батальйоні. Бойові завдання воїн виконував на північному кордоні України. У грудні 2023 року захисника перевели на один із найгарячіших напрямків фронту – у Бахмутський район. Там він виконував обовʼязки стрільця-оператора. Протягом двох місяців Василь Іващук вважався зниклим безвісти. Та, на жаль, підтвердилася загибель захисника. Воїн загинув 29 серпня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.

Орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) отримали дружина Олеся Вікторівна, доньки Аліна та Ілона, мама Валентина Нурулівна та вітчим Микола Олексійович.

ТРОСТЯНЧУК Дмитро Володимирович проживав у місті Дубно. У березні 2022 року захисник добровольцем вступив до лав Збройних Сил України. З того часу служив у складі 57-го батальйону тероборони, спочатку на посаді помічника гранатометника, потім – гранатометником. Під час оборони Донецької області 23 лютого 2024 року воїн отримав звання молодшого сержанта та став командиром окремого вогнеметного відділення роти вогневої підтримки. Дмитро Тростянчук сумлінно та відважно виконував поставлені командуванням завдання з оборони позицій в населених пунктах Північне, Курюлівка, Озарянівка, Дружба Торецького району Донецької області. Воїн загинув 4 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.

Орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) отримали дружина Неля Вікторівна, донька Анастасія, мама Світлана Володимирівна та тесть Віктор Іванович.

ІЄВЛЄВ Борис Борисович народився у Києві, там і проживав. Закінчив школу №199 Шевченківського району та Київське вище професійне училище технологій та дизайну виробів з шкіри» за спеціальністю «шеф-кухар». Надалі чоловік працював за спеціальністю в багатьох закладах міста Києва. Влітку 2024 його призвали до лав Збройних Сил України. Солдат служив у 12-й роті охорони, мав позивний «Бандит». З вересня 2024 року воїн мужньо захищав місто Торецьк. А вже у жовтні рідні отримали звістку, що захисник зник безвісти. Загибель Бориса Борисовича підтвердилась 2 листопада 2024 року.

Орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) отримала мама Олена Сергіївна.

ЛІЧНИЙ Юрій Русланович проживав у місті Дубно. Закінчив Дубенський ліцей №5 та Кременецький лісотехнічний коледж за спеціальністю «Лісове господарство». Продовжив навчання у Національному університеті біоресурсів і природокористування України за спеціальністю «Лісове і садово-паркове господарство». Другу вищу освіту здобув в Західноукраїнському національному університеті за спеціальністю «Облік і оподаткування». У червні 2023 року Юрій Лічний долучився до війська. Воїн був заступником командира гірсько-штурмової роти з позивним «Фінансист». За час служби він неодноразово був нагороджений державними нагородами та відзнаками. Захисник загинув 15 грудня 2024 року внаслідок удару противника FPV-дроном по автомобільній техніці на Харківщині.

Орден «Богдана Хмельницького» ІІІ ступеня (посмертно) отримали мама Ірина Василівна й тато Руслан Сергійович.

БАРИШ Олександр Вікторович проживав у місті Дубно. Закінчив Дубенську школу №7 та одразу пройшов строкову службу. Понад 15 років працював слюсарем-мотористом на Дубенському цукровому заводі. У 2015 році воїн захищав Україну від російських окупантів в зоні АТО. Впродовж двох років Герой воював в перших рядах 10-ї штурмової бригади в населених пунктах Мар’їнка, Красногорівка, Катеринівка, Авдіївка. За час служби захисник був нагороджений нагрудним знаком «Обов’язок виконано з честю». На початку повномасштабного вторгнення росії Олександр Бариш одразу став на захист рідної землі. Захисник виконував обовʼязки санітара. Брав участь у бойових діях в Сумській області та на Донеччині. Побратими кликали його за позивним «Логопед». Воїн загинув 11 травня 2023 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.

Орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) отримала дружина Ольга Володимирівна.

РУСИН Іван Іванович проживав у місті Дубно. Народився у селищі Чинадійово, що на Закарпатті. Закінчив місцеву школу та працював у лісництві. До лав Збройних Сил України чоловік долучився у серпні 2023 року. Служив у гірсько-штурмовій роті. Побратими Івана кажуть, що він був хоробрим воїном, надійним товаришем по службі, до нього завжди можна було звернутися за порадою або підтримкою. Воїн загинув 28 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.

Орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) отримала дружина Валентина Анатоліївна.

МОІСЄЄВ Микита Михайлович проживав у селі Плоска Тараканівської громади. Захисник народився у місті Херсон. Певний час працював за кордоном. У 2020 році Микита Моісєєв закінчив Млинівський державний технолого-економічний коледж, де здобув кваліфікацію «технологія виробництва і переробки продукції тваринництва». До лав Збройних Сил України чоловік долучився у лютому 2022 року. На службі виконував обов’язки снайпера відділення снайперів роти вогневої підтримки. Воїн загинув 29 серпня 2024 року під час проведення ротації та евакуації особового складу на Бахмутському напрямку.

Орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) отримали дружина Світлана Василівна, син Захар та донька Анастасія.

КОВАЛЬЧУК Вадим Романович проживав у селі Птича Тараканівської громади. У листопаді 2020 року чоловік добровільно вступив до лав Збройних Сил України за контрактом. Безпосередньо обороняв державу в Донецькій області. На початку повномасштабного вторгнення росії воїн захищав північні кордони України. Згодом Вадим Ковальчук ніс службу в Запорізькій області. Захисник виконував обовʼязки механіка-водія розвідувальної роти. Вадим Романович посмертно нагороджений медаллю «За службу державі», нагрудним знаком «Знак пошани» та орденом «За мужність ІІІ ступеня». Воїн загинув 22 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.

Орден «За мужність» ІІ ступеня (посмертно) отримали дружина Інна Іванівна, донька Олександра, мама Леся Анатоліївна та брат Валентин.

СІРМАН Олександр Олексійович проживав у селі Плоска Тараканівської громади. Закінчив Дубенську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів №7. Потім продовжив навчання у Кременецькому лісотехнічному коледжі. Тривалий час працював охоронцем на Дубенській нафтобазі, згодом їздив на роботу за кордон. До лав Збройних Сил України чоловік долучився у березні 2022 року. На службі захисник виконував обовʼязки сержанта механізованого взводу. Воїн загинув 29 серпня 2024 року внаслідок влучання ворожого ударного БПЛА на Донецькому напрямку.

Орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) отримали мама Лідія Станіславівна, дружина Марія Вячеславівна, сини Вадим та Дмитро.

Ми не лише вшановуємо пам’ять полеглих воїнів, а й висловлюємо глибоку шану їхнім родинам, які щодня живуть із невимовним болем втрати. Подвиг наших захисників є нагадуванням всім нам про ціну свободи, яку сьогодні виборює Україна.

Світла пам’ять та вічна слава Героям!