РІДНИМ ТРИНАДЦЯТИ ПОЛЕГЛИХ ГЕРОЇВ ІЗ ДУБЕНЩИНИ ВРУЧИЛИ ВИСОКІ ДЕРЖАВНІ НАГОРОДИ

1357-ма доба широкомасштабного вторгнення та десятий рік відважної боротьби за незалежність. Разом із болем від втрати прийшла сила стояти за своє, рідне. Українське!

На жаль, свою ідентичність і право бути незалежним щодня Україна платить високу ціну – життя… Серед Героїв Небесного Легіону захисників України золотими літерами викарбувано й імена жителів Дубенщини:  Петра Шморгуна, Анатолія Птушинського,  Святослава Миколайчука, Мирослава Савицького, Дмитра Владюка, Дмитра Васинюка,  Андрія Кісельова,  Руслана Грицюка,  Олега Климчука, Василя Павліва, Олександра Багінського, Миколи Наконечнюка та Олександра Гапонюка.  

11 листопада у Дубенській райдержадміністрації рідним цих полеглих військовослужбовців вручили високі державні нагороди – за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету й територіальної цілісності України та самовіддане виконання військового обов’язку.

Олександр БАГІНСЬКИЙ житель села Іваннє Привільненської територіальної громади. Закінчив Дубенську загальноосвітню школу І–ІІІ ступенів №8 та Дубенське професійно-технічне училище. Працював будівельником, майстерно володів роботою з листковим металом.

Військовий шлях Олександра розпочався ще у 2014 році. Він брав участь у бойових діях на сході держави, зокрема за Вовчанськ. Там отримав тяжке поранення, однак, попри біль і небезпеку, продовжував рятувати своїх побратимів із поля бою. За проявлену мужність і відвагу був нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України».

Тоді на своїй сторінці у Facebook воїн написав землякам коротко, але з гордістю: «Привіт з Вовчанська. Ми з братом. Іваннє рулить!»

З початком повномасштабного вторгнення, у травні 2022 року, Олександр знову став на захист Батьківщини — цього разу у лавах Збройних Сил України. Службу проходив у 94-му прикордонному загоні на посаді інспектора прикордонної служби, санітарний інструктор. За час служби отримав низку нагород: «За військову службу Україні», «Ветеран війни», «За оборону рідної держави», а також грамоти за сумлінне виконання службових обов’язків і високий професіоналізм.

Воїн загинув 21 січня 2025 року під час виконання бойового завдання на Курщині. 

Орден «За мужність» ІІІ ступеня та медаль «За військову службу Україні» отримали мама Ольга Яківна і тато Володимир Миколайович 

Дмитро ВАСИНЮК житель села Тараканів. Народився у селі Повча. Закінчив місцеву початкову школу та Тараканівський ліцей. У 2011 році здобув професію газоелектрозварювальника у Дубенському вищому художньому професійно-технічному училищі.

Дмитро був активним і цілеспрямованим, захоплювався спортом, брав участь у змаганнях у складі місцевої футбольної команди. Працював оператором обладнання на підприємстві «Великом».

У липні 2023 року став на захист рідної землі — долучився до лав Збройних Сил України. Служив у 3-му прикордонному загоні імені Героя України полковника Євгенія Пікуса. Обіймав посаду інспектора прикордонної служби 3 категорії — помічника гранатометника. З січня 2024 року Дмитро виконував бойові завдання, спрямовані на своєчасне виявлення та знищення диверсійно-розвідувальних груп противника, прикриття ділянки правого берега річки Сіверський Донець, утримання позицій та недопущення просування ворога вглиб території України.

У лютому 2024 року отримав осколкове поранення шиї, однак після лікування без вагань повернувся у стрій — продовжив боронити Батьківщину. Воїн загинув 30 липня 2024 року під час виконання бойового завдання на Луганщині.

Орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) отримала мама Оксана Віталіївна. 

Олег КЛИМЧУК — житель села Клюки Тараканівської територіальної громади. Закінчив Дубенську загальноосвітню школу І–ІІІ ступенів №7, а у 2018 році — Дубенське вище художнє професійно-технічне училище.

До лав Збройних Сил України долучився у листопаді 2022 року. Проходив службу у 46-й окремій аеромобільній Подільській десантно-штурмовій бригаді, де обіймав посаду командира гармати. Олег мужньо виконував бойові завдання у найгарячіших точках фронту. Побратими знали його під позивним «Хакер». За проявлену відвагу та самовідданість у 2023 році був відзначений нагрудними знаками «Золотий хрест» та «Шлях честі».

Воїн загинув 21 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.

У травні 2025 року  рідним Олега Руслановича вручили орден «За мужність» ІІ ступеня (посмертно). Сьогодні мамі Галині Дмитрівні та дівчині Маргариті передали ще одну державну нагороду - Орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Василь ПАВЛІВ житель села Повча. Закінчив місцеву середню школу та Демидівське спеціальне професійно-технічне училище №25.

Проходив строкову військову службу, після якої був робітником у місцевому колгоспі «Дружба», а згодом — на цегельному заводі. Перед початком повномасштабного вторгнення Василь працював на Дубенському заводі гумово-технічних виробів. У березні 2022 року став на захист України, вступивши до 46-ї окремої аеромобільної Подільської десантно-штурмової бригади. Побратими згадують Василя як людину, яка «мало говорить, але багато робить» — спокійного, надійного, відданого своїй справі. Він залишив яскравий слід у серцях усіх, хто його знав. Воїн загинув 5 липня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.

У червні цього року Павлів Василь Дмитрович нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Сьогодні Почесний нагрудний знак Головнокомандувача Збройних Сил України «Комбатантський хрест» (посмертно) вручили дружині Людмилі Миколаївні, донькам Дарині та Марії.

Олександр ГАПОНЮК був родом із села Острожець.
Закінчив місцеву середню школу та Луцький національний технічний університет, де здобув ступінь магістра за спеціальністю «Міське будівництво та господарство». Після навчання працював у будівельній організації «Аеробуд» у місті Київ. У 2016–2018 роках обіймав посаду майстра з ремонту мостів у луцькій компанії, а згодом працював у львівській будівельній компанії «Грандбудсервіс».

У вересні 2023 року Олександр долучився до лав Збройних Сил України. Служив у 46-й окремій аеромобільній Подільській десантно-штурмовій бригаді. Пройшов навчання та отримав звання молодшого лейтенанта. За проявлену відвагу й мужність під час служби був нагороджений нагородним ножем від командира бригади та відзнакою Головнокомандувача Збройних Сил України «Срібний хрест». Воїн загинув 27 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. У травні 2025 року року Гапонюк Олександр Валерійович нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» ІІ ступеня (посмертно).

Сьогодні Орден «Богдана Хмельницького» ІІІ ступеня (посмертно) вручили мамі Валентині Петрівні, брату Юрію Валерійовичу та братовій дружині Тетяні Валеріївні. 

Петро ШМОРГУН житель села Війниця Бокіймівської територіальної громади. Закінчив Демидівське вище професійне училище №25, після чого проходив строкову військову службу.

Повернувшись, працював трактористом у приватному підприємстві «Агро-Експрес-Сервіс». З початком повномасштабного вторгнення, у 2022 році, Петро без вагань став до лав Збройних Сил України. Служив у 82-й окремій десантно-штурмовій бригаді, мужньо виконуючи бойові завдання на передовій. За відвагу та самовідданість був нагороджений орденом «Ветеран війни» та нагрудним знаком «Золотий хрест». Воїн загинув 18 березня 2025 року під час виконання бойового завдання на Сумщині.

Орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) отримала мама Оксана Ярославівна, тато Ярослав Ярославович, сестра Любов та брат Роман. 

Святослав МИКОЛАЙЧУК – житель села Війниця Бокіймівської територіальної громади. Народився у селі Перевередів. Із початком повномасштабного вторгнення без вагань став на захист України. Службу проходив у 2-му батальйоні 104-ої окремої бригади Сил територіальної оборони «Горинь» на посаді бойового медика.

Святослав Якович брав участь в обороні Київщини навесні 2022 року, після чого тримав оборону на півночі Рівненщини. З грудня 2023 року його підрозділ виконував бойові завдання на Донеччині. За час служби був нагороджений командирською відзнакою Територіальної оборони України та медаллю «Ветеран війни».

Воїн загинув 2 липня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.

Орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) отримала дружина Галина Георгіївна та син Святослав. 

Анатолій ПТУШИНСЬКИЙ – житель села Пекалів Бокіймівської територіальної громади. Народився у місті Дубно. Закінчив місцеву школу, після чого здобув робітничу професію.

Колеги та знайомі знали його як відповідального, спокійного й доброзичливого чоловіка, який завжди приходив на допомогу іншим. До лав Збройних Сил України долучився у лютому 2022 року. Службу проходив у 2-му батальйоні 104-ої окремої бригади Сил територіальної оборони «Горинь». Обіймав посаду штаб-сержанта. За час служби нагороджений почесними грамотами за доблесну службу.

Воїн загинув 20 березня 2025 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.

Орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) отримала дружина Світлана Володимирівна. 

Руслан ГРИЦЮК — житель села Судобичі Тараканівської територіальної громади. Закінчив місцеву школу та Дубенське спеціальне професійно-технічне училище №27, де здобув професію електромонтера та водія автотранспортних засобів. У грудні 1988 року був призваний на військову службу. Після початку конфлікту навколо Нагірного Карабаху брав участь у бойових діях у місті Гянджа (Азербайджан), де отримав поранення.

Повернувшись до мирного життя, Руслан створив сім’ю, виховував дітей і працював. З початком повномасштабного вторгнення, у лютому 2022 року, він без вагань став до лав Збройних Сил України. Служив у 2-му батальйоні 104-ї окремої бригади Сил територіальної оборони Збройних Сил України «Горинь», обіймаючи посаду старшого стрільця-оператора.

Мужньо боронив Батьківщину під білоруським кордоном, виконував бойові завдання у Бородянці та Торецьку. Воїн загинув 22 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.

Орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) отримала дружина Тетяна Володимирівна, син Іван, невістка Ганна та онуки Іван та Олександр 

Андрій КІСЕЛЬОВ — житель села Кам’яниця Тараканівської територіальної громади. Закінчив Микитицьку загальноосвітню школу І–ІІ ступенів, а у 2014 році — Дубенське вище художнє професійно-технічне училище, де здобув професію муляра та штукатура.

У січні 2023 року Андрій став до лав Збройних Сил України. Проходив службу у 95-й окремій десантно-штурмовій Поліській бригаді на посаді стрільця-санітара.

У березні 2023 року отримав поранення під час ворожого артилерійського обстрілу в районі населеного пункту Кремінна. Після лікування, у червні 2024 року, Андрій знову повернувся до строю — цього разу продовжив службу у складі 150-ої окремої механізованої бригади, обіймаючи посаду водія-електрика роти безпілотних авіаційних комплексів.

Воїн загинув 6 серпня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.

Почесний нагрудний знак Головнокомандувача Збройних Сил України «Комбатантський хрест» (посмертно) отримала мама Ніла Степанівна і тато Олександр Вікторович. 

Микола НАКОНЕЧНЮК – житель села Берег Смизької територіальної громади. Закінчив місцеву загальноосвітню школу І–ІІІ ступенів, а також Мирогощанський аграрний коледж, де здобув спеціальність електрика. У грудні 1977 року був призваний на строкову військову службу.

Після повернення працював завгоспом у Березькій школі, згодом їздив на заробітки до Києва та за кордон, працював у приватному підприємстві «Єврошпон-Смига». З початком повномасштабного вторгнення став до лав Збройних Сил України. Проходив службу у складі 3-ї окремої штурмової бригади полку «Азов». Воїн загинув 15 липня 2023 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.

Почесний нагрудний знак Головнокомандувача Збройних Сил України «Комбатантський хрест» (посмертно) отримала дружина Алла Володимирівна, син Дмитро та донька Діана. 

Мирослав САВІЦЬКИЙ – житель села Остріїв, Млинівської територіальної громади. Закінчив Новинодобрятинський ліцей та Рівненське вище професійне училище Департаменту поліції охорони. Працював на місцевому підприємстві «Агро-Експрес-Сервіс», а згодом – на приватному акціонерному товаристві «Рівнеазот».

У березні 2023 року долучився до лав Збройних Сил України. Проходив службу у 36-й окремій бригаді морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Білинського, мав позивний «Мирон». Займав посаду водія-електрика відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів. У серпні 2024 року Мирослав Васильович був відзначений пам’ятним коїном «Чорного батальйону». Воїн загинув 29 січня 2025 року під час виконання бойового завдання на Сумщині.

Орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) отримала дружина Катерина Вікторівна, син Дамір та донька Ангеліна.

Млинівчанин Дмитро ВЛАДЮК закінчив місцеву загальноосвітню школу №2 та Демидівське спеціальне професійно-технічне училище №25. Після навчання проходив військову службу. Професійні навички вдосконалював у Млинівській дорожній дільниці, працював у місцевому лісництві, а згодом – водієм-далекобійником.

Із початком повномасштабного вторгнення став до лав місцевого підрозділу територіальної оборони, а згодом продовжив службу у 128-й окремій гірсько-штурмовій бригаді. Мав позивний «Покемон». Обіймав посаду старшого стрільця-оператора.

Воїн загинув 30 грудня 2023 року під час виконання бойового завдання на Запоріжчині. У серпні 2024 року Владюк Дмитро Вікторович був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Сьогодні рідним Дмитра – дружині Наталії Андріївні, донькам Ірині та Ангеліні – вручили ще одну державну нагороду — ту, яку він мав отримати, будучи ще на службі: відзнаку Міністра Оборони України «За поранення».

Нагороди вручили начальник Дубенської військової адміністрації Всеволод Пекарський, заступник начальника Дубенського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки підполковника Михайло Ільїн, начальник відділу соціального супроводу 9-го прикордонного загону імені Січових Стрільців Державної прикордонної служби України підполковник Володимир Гривʼюк, старший лейтенант капеланської служби 46-ї окремої аеромобільної Подільської десантно-штурмової бригади отець Олег Заболотний, офіцер 2 батальйону 104-ої окремої бригади Сил територіальної оборони «Горинь» Назар Мишляєв, голова Привільненської сільської ради Юрій Момотюк, голова Тараканівської сільської ради Наталія Сорочинська, голову Повчанської сільської ради Інна Іванюк, голова Бокіймівської сільської ради Сергій Павлюк, керуюча справами виконавчого комітету Млинівської селищної ради Наталія Зух, голова Острожецької сільської ради Тарас Гордійчук, заступник голови Смизької селищної ради Вадим Ковальчука.

Спільною молитвою присутні вшанували пам'ять полеглих Героїв і також помолились за військовослужбовців Збройних Сил України, які нині виборють нашу незалежність. Завершився захід спільним виконанням Державного Гімну України. Також рідні полеглих Героїв розмістили шеврони з прізвищами військовослужбовців на стенд памʼяті у райдержадміністрації.

Назавжди в строю…