Сьогодні Україна вшановує пам’ять Тих, хто бився заради нашої незалежності та віддав найдорожче – життя… Серед них і наші земляки - Михайло Штука, Ігор Покідько, Терентій Кондратюк, Микола Шурин, Руслан Міркевич, Василь Кощук, Роман Грольдюк, Адам Костюкевич, Дмитро Владюк та Дмитро Бабка.

- Наші Герої словом, ділом і своїм життям довели рядки, відомі й дорогі кожному українцю: «Душу й тіло ми положим за нашу свободу. І покажем, що ми, браття, козацького роду». – зазначив начальник Дубенської РВА Всеволод Пекарський. – Пишаємось нашими Героями, схиляємо голови перед їх подвигом, шануємо їх пам’ять.

Начальник Дубенської РВА Всеволод Пекарський, заступник голови Рівненської облдержадміністрації Ігор Павленко, т.в.о. начальника Дубенського РТЦК та СП Олександр Король спільно з головою Смизької селищної ради Олександром Федоровим, головою Дубенської міської ради Василем Антонюком, головою Повчанської сільської ради Інною Іванюк, першим заступником голови Радивилівської міської ради Віктором Ісюком, головою Підлозцівської тергромади Миколою Костюкевичем, заступником голови Млинівської селищної ради Валерієм Фехою та керуючою справами виконавчого комітету Млинівської селищної ради Наталією Зух, головою Козинської селищної ради Іваном Школярем, головою Боремельської сільської ради Віктором Коренем вручив президентські ордени «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) рідним 10 загиблих воїнів.

 

Михайло ШТУКА був жителем села Тур’я Смизької громади. Навчався в місцевій школі, пізніше - в Кременецькому професійно-технічному училищі на муляра-штукатура. Із травня 2022 року проходив військову службу в Збройних силах України на посаді стрільця-помічника гранатометника 115-ї окремої механізованої бригади. Воїн загинув 24 грудня 2023 року при виконанні бойового завдання на Куп’янському напрямку.

Орден «За мужність» ІІІ ступеня отримала дружина Галина Леонідівна, донька Анна та син Дмитро.

 

Дубенчанин Ігор ПОКІДЬКО після закінчення Кременецького лісотехнікуму проходив військову службу за контрактом у Чорноморську. У 2006 році закінчив Івано-Франківський університет нафти і газу, довгий час працював за кордоном. У зв’язку з російською збройною агресією проти України повернувся на Батьківщину і став до лав ЗСУ, службу проходив на посаді стрільця-санітара механізованого батальйону. Нагороджений почесним нагрудним знаком «Золотий хрест». На жаль, при виконанні бойового завдання воїн загинув поблизу населеного пункту Роботине Запорізької області.

Орден «За мужність» ІІІ ступеня вручили мамі Ларисі Іванівні.

 

Мильчанин Терентій КОНДРАТЮК після місцевої восьмирічки жив і працював у рідному селі. Був майстром на всі руки, хорошим електриком, до якого зверталися односельчани. До лав ЗСУ Терентій Васильович був мобілізований у січні 2023 року. На службі виконував обов’язки солдата. 04 листопада 2023 року, під час бойових дій на території Запорізької області, отримав поранення несумісні з життям…

Орден «За мужність» ІІІ ступеня вручив дружині Тетяні Ярославівні та доньці Діані.

 

Микола ШУРИН був жителем села Підзамче на Радивилівщині. Після навчання у місцевій школі вступив до Кременецького лісотехнічного коледжу. Через деякий час був призваний на строкову службу, яку проходив у Чернігівській військовій частині «Десна». Повернувшись з армії, пішов працювати на приватне підприємство «Агро-Експрес-Сервіс». 25 лютого 2022 року Микола був призваний на військову службу, виконував обов’язки старшого солдата. Проходив підготовку у Радивилівській роті охорони, після чого був направлений у зону бойових дій. Свій останній бій наш земляк прийняв 24 вересня 2022 року поблизу населеного пункту Бахмут, що на Донеччині.

Орден «За мужність» ІІІ ступеня отримала мама Тетяна Миколаївна.

 

Радивилівчанин Дмитро БАБКА був випускником міського ліцею №2. На фронті служив командиром автомобільного відділення артилерійської батареї. Свій останній бій Герой прийняв біля населеного пункту Затишшя Запорізької області. Загинув внаслідок обстрілу противника по позиціях артилерійської батареї.

Орденом «За мужність» ІІІ ступеня отримала мама Лілія Миколаївна.

 

Руслан МІРКЕВИЧ народився на Дубровиччині. Після аварії на ЧАЕС переїхав з батьками, двома меншими братами та сестрою до села Топілля Підлозцівської тергромади. До лав Збройних Сил України був мобілізований 6 червня 2022 року. На службі виконував обов’язки солдата, механіка водія. Загинув Герой 28 листопада 2023 року під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку.

Орденом «За мужність» ІІІ ступеня отримала мама Олена Павлівна, сестра Алла та донька Юлія.

 

Млинівчанин Василь КОЩУК здобув професію столяра в Радивилівському професійно-технічному училищі, працював на різних підприємствах Млинова. Службу в лавах ЗСУ проходив на посаді стрільця-снайпера. 21 грудня 2023 року, виконуючи бойове завдання на Куп’янському напрямку, Василь Кощук героїчно загинув, захищаючи незалежність та територіальну цілісність України.

Орден «За мужність» ІІІ ступеня отримала мама Марія Олександрівна та син Степан.

Дмитро ВЛАДЮК теж був жителем Млинова. Після закінчення місцевої школи навчався у Демидівському сільському професійно-технічному училищі. У трудовій біографії млинівчанина робота у районній дорожній дільниці, лісництві та лісгоспі. Молодший сержант, у лавах ЗСУ був старшим стрільцем-оператором гірсько-штурмового взводу. На жаль, наш земляк загинув 30 грудня 2023 року при виконанні бойового завдання у Запорізькій області.

Орденом «За мужність» ІІІ ступеня отримала дружина Наталія Андріївна, доньки Ірина та Ангеліна.

 

Роман ГРОЛЬДЮК був родом із села Нова Пляшева Козинської тергромади. По закінченню школи здобув професію автослюсаря у Львівському Міжрегіональному вищому професійному училищі автомобільного транспорту та будівництва. В 18 років був призваний на строкову службу, а в 2014-му підписав свій перший контракт із ЗСУ. Після звільнення з війська працював в будівельній бригаді. З перших днів повномасштабного вторгнення навчав мобілізованих необхідних навиків для виконання визначених завдань. 24 вересня 2022 року Роман загинув в боях за Україну.

Орденом «За мужність» ІІІ ступеня вручили мамі Наталії Михайлівні і тату Петру Сергійовичу.

Адам КОСТЮКЕВИЧ народився у селі Великий Черемель Дубровицького району. Пізніше, із родиною переїхав в село Пашева, нині Боремельської територіальної громади. До війни чоловік працював на Луцькому заводі «Кромберг енд Шуберт». Свій останній бій воїн прийняв під селом Кліщіївка Бахмутського району, отримавши смертельне поранення у стрілецькому бою з противником.

Орденом «За мужність» ІІІ ступеня отримала мама Катерина Іванівна та сестра Валентина.

 

Світла пам’ять Героям тепер вже Небесного Легіону...

Вони ТАМ, але продовжують нас захищати....