«Танцор». Боєць із Дубна, який колись навчав дітей танцювати, а тепер потрапляє не тільки в такт - а й у ціль.

Його звати Микола, позивний — «Танцор». До війни він дев’ять років викладав хореографію в школі: народні, бальні, класичні танці. Вчив дітей відчувати ритм, тримати поставу, слухати музику. Нині в його житті - інша сцена та зовсім інша публіка.

24 лютого 2022-го він був на роботі, але почувши новини - у той же день був у військкоматі. Доброволець із першої хвилини повномасштабного. Відтоді у 2-му батальйоні 104 ОБр ТрО “Горинь”, Торецький напрямок, бойові виходи, обстріли, безсонні ночі.

Він жартує, що, як хореограф, більше звик працювати ногами - тож і стріляє точніше з опори на п’ятку.

Після війни мріє про найпростіше - побути з дітьми: сином Микитою та донькою Веронікою: «Ми не бачимо, як вони ростуть, наші діти. Все проходить повз нас. Хочу повезти їх на море. Відпочити, побути поруч».

А ще у Миколи давно була мрія здобути вищу освіту. Але завжди щось було «важливіше», не на часі, не зручно. А тепер - наважився. Вступив на історичний факультет. Каже, що це не просто вибір за інерцією, а осмислене рішення.

«Сьогодні як ніколи важливо знати історію. І не лише свою - а й усього світу. Бо без розуміння минулого немає жодного шансу зрозуміти майбутнє».

Про побратимство Микола говорить без зайвих слів, але з теплом. Каже, що в окопах воно справжнє. Перевірене вогнем, втратою і мовчанням, коли слова вже зайві. Саме тут народжується нова бойова родина - не за кров’ю, а за довірою.

«Це вже не просто друзі по службі. Це - друга сім’я. Ми разом пройшли те, що інші навіть уявити не можуть. І як складеться після війни - побачимо. Але те, що між нами тепер - назавжди».

А українцям “Танцор” бажає не гучних перемог – «Мирного неба та спокою в душі, бо всі вже дуже втомились».

За матеріалами 104 бригада тероборони ЗСУ "Горинь"