Державні нагороди полеглих Героїв з Дубенщини вручили їхнім рідним

Сьогодні начальник Дубенської РВА Всеволод Пекарський спільно із т. в. о. заступника начальника  Дубенського РТЦК та СП, майором Михайлом Ільїним, заступником голови Млинівської селищної ради Валерієм Фехою, головою Бокіймівської сільської ради Сергієм Павлюком, заступником голови Підлозцівської сільської ради Тетяною Скібіцькою та головою Острожецької сільської ради Тарасом Гордійчуком вручив високі державні нагороди Героїв з Дубенщини, які віддали своє життя за свободу та незалежність України, їхнім рідним.

Орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) нагороджені:

ЧЕРНИШ Юрій Миколайович проживав у селищі Млинів. Чоловік став на захист Батьківщини у 2014 році. Він казав: «Я вже старший, маю знання і досвід. Тому йду захищати Україну в зону АТО, щоб не воювали молодші». Воїн боровся проти російської окупації у 2014-2015, 2016-2018 роках. А на початку  повномасштабного вторгнення Юрій Черниш знову став на захист України. Воїн служив командиром протитанкового взводу роти вогневої підтримки 57-го окремого батальйону Сил територіальної оборони, був старшим лейтенантом та мав позивний «Вітер». Побратими часто говорили Юрію, що йому вже лишилося пів року до звільнення в запас, можна було б десь перечекати у штабних місцях. Проте, у відповідь чули: «Вітер повинен бути в полі!». Воїн загинув 26 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Тоді він зумів допомогти з евакуацією двох поранених побратимів, проте сам отримав несумісні з життям осколкові поранення.

Орден отримали доньки Аліна, Ганна та внуки Злата і Назар.

ЦВІК Юрій Матвійович проживав у селі Добрятин Млинівської громади. У 2014 році чоловік брав участь у Революції Гідності. У 2016-2017 роках активно допомагав волонтерам: перевозив гуманітарну допомогу на всій території України, а на зворотному шляху підвозив на ротацію військових. До лав Збройних Сил України добровільно вступив у лютому 2022 року. Бородянка, Буча, Ірпінь – перше воєнне хрещення Юрія. З грудня 2023 року його місцем дислокації стала Донеччина. За свої умілі руки та добру вдачу захисник отримав від побратимів позивний „Завгоспˮ. Воїн загинув 29 серпня 2024 року під час виконання бойового завдання на Бахмутському напрямку.

Орден отримали дружина Ольга Миколаївна та син Богдан.

ПОЛИЦЯК Володимир Олександрович проживав у селищі Млинів. Служив у Млинівському відділені поліції. Там здобув звання старшого прапорщика, а у 2013 році вийшов на пенсію. У цивільному житті Володимир створював картини, що вражали глядачів глибиною змісту. Його роботи були присвячені Революції Гідності, війні на Донбасі, боротьбі українців за незалежність. Частина творів експонувалася на міжнародних виставках і в зоні бойових дій на сході України, де картини ставали інструментом моральної підтримки для захисників. На початку повномасштабного вторгнення росії у 2022 році добровільно долучився до лав Збройних Сил України. Захищав Україну, не полишаючи волонтерську і мистецьку діяльність. З позивним «Мікеланджело» служив стрільцем-помічником гранатометника. Воїн загинув 2 липня 2024 року під час виконання бойового завдання на Бахмутському напрямку.

Орден отримала дружина Оксана Миколаївна.

ГУСАР Андрій Олександрович проживав у селищі Млинів. До лав Збройних Сил України чоловік долучився у червні 2023 року. Навчання проходив на полігоні у Рівненській області, а згодом був направлений на схід. У січні 2024 року Андрій заступив на бойове чергування на десятиденку. На жаль, за добу до завершення фронтової вахти, коли ворог намагався прорвати українську оборону біля села Веселе, що на Донеччині, під час мінометного обстрілу Андрій отримав не сумісні з життям осколкові поранення. Воїн загинув 5 січня 2024 року.

Орден отримала мама Зоя Миколаївна та син Іван.

ШЕВЧУК Сергій Володимирович проживав у місті Дубно та деякий час у селищі Млинів. До лав Збройних Сил України долучився у червні 2023 року. У вересні 2024 року Сергій вступив до окремої механізованої бригади ім. Короля Данила. Там він виконував обовʼязки стрільця-помічника гранатометника. Воїн загинув 24 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.

Орден отримав тато Володимир Валерійович

ІГНАЦЕВИЧ Михайло Михайлович проживав у селищі Млинів. До повномасштабного вторгнення чоловік працював у фермерському господарстві «Млинівська чайка». До лав Збройних Сил України долучився у серпні 2023 року. Службу Михайло із позивним «Снайпер» ніс на посаді стрільця-зенітника. Воїн загинув 7 січня 2025 року під час виконання бойового завдання.

Орден отримала дружина Людмила Петрівна та донька Катерина.

ПОВШУК Володимир Миколайович проживав у селі Ужинець Млинівської громади. Чоловік працював за спеціальністю у місцевому колгоспі „Правдаˮ. До лав Збройних Сил України захисник долучився у травні 2022 року. На службі Володимир із позивним «Сфінкс» виконував обовʼязки солдата механізованого відділення. Воїн загинув 9 листопада 2023 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.

Орден отримали мама Галина Мойсеївна та сестра Людмила.

ШУМЕЙКО Василь Іванович проживав у селищі Млинів. З березня до липня 2022 року перебував у складі Млинівського добровольчого формування територіальної громади. До лав Збройних Сил України долучився у липні. Там отримав позивний «Шум». На службі захисник виконував обовʼязки солдата гранатометного відділення. У січні 2024 року Василь Іванович отримав медаль «За оборону міста Торецьк». Воїн загинув 30 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.

Орден отримали дружина Яна Миколаївна, доньки Аліса та Анна, тато Іван Ананійович та мама Євгенія Йосипівна.

СЕМЕНЮК Іван Володимирович проживав у селі Війниця Бокіймівської громади. Чоловік працював у будівельній сфері, часто їздив на заробітки за кордон. До лав Збройних Сил України Іван Семенюк долучився добровільно. Служив командиром 1-го стрілецького відділення 57-го батальйону 104-ї окремої бригади тероборони. Воїн загинув 2 липня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Іван Володимирович посмертно нагороджений відзнакою Головнокомандувача Збройних сил України нагрудний знак «Золотий хрест».

Орден отримали дружина Марія Володимирівна, син Артем та мама Марія Миколаївна.

КАЧЕРУК Володимир Михайлович проживав у селі Аршичин Бокіймівської громади. Закінчив Хорупанську восьмирічну школу, потому Мирогощанський радгосп-технікум за спеціальністю – механік. Після навчання проходив службу. У 2022 році працював у товаристві обмеженої відповідальності «Брищанський цегельний завод». До лав Збройних Сил України долучився у лютому 2022 року. Воїн загинув 2 липня 2024 року під час виконання бойового завдання на Бахмутському напрямку.

Орден отримала дружина Марія Олександрівна.

КОЛЯДИЧ Володимир Іванович проживав у селі Підлозці. Захисник проходив службу в десантних військах у місті Одеса. До лав Збройних Сил України Володимир Колядич долучився у лютому 2022 року. У війську виконував обовʼязки вогнеметника. Захисник воював в Донецькій області на Бахмутсько-Торнецькому напрямку. Воїн загинув 30 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.

Орден отримала мама Ніна Петрівна та донька Дарина.

Орденом «Полеглого воїна» нагороджено Миколу Гордієвича (посмертно).

ГОРДІЄВИЧ Микола Дмитрович проживав у селі Острожець. До лав Збройних Сил України чоловік долучився у жовтні 2022 року. Службу розпочав у Запорізькій області, в селі Мала Токмачка, де був призначений командиром другого відділення протитанкових ракетних комплексів. У жовтні 2023 року за успішне виконання бойового завдання, під час якого був вражений бойовий танк противника, Микола Дмитрович був вдруге нагороджений медаллю «Золотий Хрест». Воїн загинув 13 січня 2024 року під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку.

Орден отримали дружина Людмила Володимирівна, донька Вікторія та племінниця Іванна.

Нагороди — це лише символ визнання. В нашій пам'яті ці Герої будуть жити завжди. Їхні подвиги назавжди залишатимуться прикладом для майбутніх поколінь.  Вічна слава і безмежна вдячність.