На Дубенщині вручили нагороди полеглих воїнів їхнім рідним

Начальник Дубенської РВА Всеволод Пекарський 30 квітня вручив високі державні нагороди полеглих воїнів їхнім родинам. Схиляємось перед подвигом Героїв, які боронили Україну ціною власного життя. 

Орденом «За мужність» ІІІ ступеня нагороджено Олександра Омельчука (посмертно).

ОМЕЛЬЧУК Олександр Вячеславович проживав у селі П’яннє Острожецької громади. З перших днів повномасштабного вторгнення чоловік добровільно став на захист рідної землі. Воїн отримав важкі поранення під час виконання бойового завдання на Донеччині. Тривалий час захисник проходив лікування, проте, на жаль, його серце зупинилося  8 жовтня 2024 року.

Орден отримали дружина воїна Вікторія Володимирівна та його мама Вікторія Мефодіївна.

Орденом «За мужність» ІІІ ступеня нагороджено Олега Міщука (посмертно).

МІЩУК Олег Володимирович проживав у селі Берег Смизької громади. Воїн більше двох років боронив Україну у зоні проведення антитерористичної операції. Після служби працював на приватному підприємстві «АРТНАЗ». У червні 2024 року Олег Міщук знову став на захист України. Воїн служив у 95-й окремій десантно-штурмовій бригаді, де виконував обов’язки гранатометника аеромобільного відділення. Герой загинув 20 серпня 2024 року під час виконання бойового завдання.

Орден отримали мама захисника Розалія Володимирівна та його тато Володимир Ананійович.

Орденом «За мужність» ІІІ ступеня нагороджено Івана Братащука (посмертно).

БРАТАЩУК Іван Петрович проживав у селі Савчуки Козинської громади. Із перших днів повномасштабного вторгнення, у березні 2022 року, чоловік став на захист України. Пройшов навчання на сапера та приєднався до 25-ї окремої повітряно-десантної Січеславської бригади. З 2024 року воїн обіймав посаду командира відділення дистанційного мінування взводу інженерних загороджень. За мужність і відвагу Іван Братащук  із позивним «Братан» під час служби був нагороджений у 2022 році нагрудним знаком «Знак пошани», у 2023-му — почесним нагрудним знаком «Золотий хрест» Головнокомандувача Збройних Сил України та пам’ятною монетою «Захисник Харківщини та міста Ізюм». Життя Героя обірвалося 16 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донецькому напрямку.

Орден отримали дружина Героя Оксана Анатоліївна, його сини Андрій і Максим та батько Петро Григорович.

Орденом «За мужність» ІІІ ступеня нагороджено Андрія Береговича (посмертно).

БЕРЕГОВИЧ Андрій Андрійович — уродженець села Береги Млинівської громади. Згодом він із родиною переїхав до села Острожець. Воїн захищав Україну в лавах Збройних Сил України, виконував обов’язки кулеметника стрілецької роти. Побратими знали його за позивним «Малий». Андрій Берегович отримав важкі поранення під час артилерійського обстрілу на Харківщині 13 січня 2024 року. Тривалий час перебував у лікарні, але, на жаль, 26 березня 2024 року від отриманих травм його життя обірвалося. У січні 2025 року Андрія Береговича посмертно нагороджено Пам’ятним нагрудним знаком «Честь і Батьківщина».

Орден отримала мама захисника Любов Ярославівна.

Відзнакою Міністра оборони України «Лицарський Хрест» нагороджено Анатолія Вахрамєєва (посмертно).

ВАХРАМЄЄВ Анатолій Вікторович проживав у селі Довгошиї Млинівської громади. Із березня 2022 року Анатолій Вахрамєєв став на захист України. Герой служив у гарматному артилерійському взводі. На жаль, воїн загинув 30 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання на Миколаївщині.

Відзнаку отримала дружина воїна Галина Петрівна.

Орденом «За мужність» ІІІ ступеня нагороджено Тараса Гука (посмертно).

ГУК Тарас Миколайович проживав у селі Липа Мирогощанської громади. В листопаді 2022 року чоловіка призвали до лав Збройних Сил України. Тарас Гук служив у підрозділі морської піхоти, виконуючи обов’язки мінометника. У 2024 році захисника перевели до іншої частини, де він обіймав посаду комірника, був молодшим сержантом. Герой загинув 30 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання на Миколаївщині.

Орден отримали дружина захисника Анна Тарасівна, його донька Варвара та мама Леся Василівна.

Орденом «За мужність» ІІІ ступеня нагороджено Петра Цимбаліста (посмертно).

ЦИМБАЛІСТ Петро Миколайович проживав у селі Липа Мирогощанської громади. У квітні 2024 року чоловіка мобілізували до лав Збройних Сил України. Захисник служив стрільцем-помічником. Петро Миколайович загинув 29 липня 2024 року під час виконання бойового завдання на Луганщині.

Орден отримали мама Героя Катерина Володимирівна та його тато Микола Володимирович.

Орденом «За мужність» ІІ ступеня нагороджено Олега Климчука (посмертно).

КЛИМЧУК Олег Русланович проживав у селі Клюки Тараканівської громади. Із листопада 2022 року захисник проходив службу в лавах Збройних Сил України. Олег Климчук служив у Десантно-штурмових військах, обіймав посаду молодшого сержанта, командира гармати. У 2023 році воїна відзначили нагрудними знаками «Золотий хрест» та «Шлях честі». Олег Климчук загинув 21 вересня 2024 року під час артилерійського обстрілу на Донеччині. У 2024 році воїна посмертно нагороджено нагрудним знаком «За мужність» ІІІ ступеня.

Орден отримала мама воїна Галина Дмитрівна.

Орденом «За мужність» ІІІ ступеня нагороджено Віктора Кунинця (посмертно).

КУНИНЕЦЬ Віктор Юрійович проживав у місті Дубно. У жовтні 2021 року юнак добровільно вступив до лав Збройних Сил України. У липні 2023-го захисник перейшов на контрактну службу. Воїн виконував бойові завдання зі збиття ворожих безпілотників. Навесні 2024 року Віктора Кунинця було направлено до військово-тренувального центру, де його зарахували до 71-ї єгерської бригади десантно-штурмових військ. На жаль, 11 вересня 2024 року воїн загинув під час виконання бойового завдання на Харківщині.

Орден отримав дідусь Героя Олександр Іванович.

Медаллю Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий Хрест» нагороджено Андрія Климюка (посмертно).

КЛИМЮК Андрій Володимирович проживав у селі Боремель.
У червні 2023 року долучився до лав Збройних Сил України. Захисник проходив навчання на снайпера-штурмовика спершу у Великій Британії, а згодом — у Німеччині. Побратими дали Андрієві позивний «Рибак» — не лише через захоплення риболовлею у цивільному житті, а й завдяки випадку на навчаннях, коли він, перепливаючи ставок, спіймав рибу просто руками. Андрій Климюк був справжнім патріотом, не бачив себе поза армією, жив справою захисту України. Воїн загинув під час виконання бойового завдання на Харківщині 12 червня 2024 року.

Орден отримали дружина Героя Ірина Володимирівна та його донька Катруся.

Світла пам’ять і вічна слава Героям! Низький уклін рідним загиблих воїнів, щира вдячність та співчуття.