На Дубенщині вручили посмертні нагороди полеглих Героїв їхнім рідним
11 червня начальник Дубенської РВА Всеволод Пекарський спільно із військовими та представниками громад району вручив високі державні та військові нагороди загиблих воїнів їхнім рідним.
Імена цих Героїв навіки вписані в історію України як приклад мужності, честі та самопожертви заради майбутнього нашої держави.
Орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) нагороджено матроса Михайла Мордашова.
МОРДАШОВ Михайло Сергійович народився у місті Херсон.
Строкову військову службу захисник проходив в аеромобільних військах України. До повномасштабного вторгнення росії чоловік працював рятувальником у ДСНС. Під час окупації Херсона ліквідовував наслідки російських обстрілів, гасив пожежі та рятував людей з-під завалів.
Не погодившись на співпрацю з окупантами, Михайло Мордашов був змушений залишити рідне місто. Згодом він повернувся до Херсона вже військовослужбовцем. У той час його рідні переїхали на Дубенщину.
До лав Збройних Сил України Михайло Сергійович долучився влітку 2024 року. Захисник мав позивний «Шум». Служив у складі 124-ї бригади територіальної оборони, яка згодом увійшла до 34-ї окремої бригади морської піхоти. Воїн обіймав посаду майстра 2-го відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів «Монако». Саме Михайло Мордашов став автором назви підрозділу.
Герой ніколи не уникав складних рішень, постійно вдосконалював свої навички, опановував роботу з безпілотниками та допомагав побратимам вирішувати найскладніші завдання.
Воїн загинув 16 серпня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі «Нафтогавані» мікрорайону «Острів» міста Херсон внаслідок атаки FPV-дроном. Поховали полеглого воїна на Алеї Слави у місті Миколаїв.
Орден вручили мамі Ірині Михайлівні, сестрі Вікторії, вітчиму Володимиру Вікторовичу та бабусі Галині Михайлівні.
Орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) нагороджено солдата Василя Діуса.
ДІУС Василь Васильович проживав у селі Ярославичі.
До лав Збройних Сил України Василь Васильович долучився у січні 2024 року. Захисник служив у складі 214-го окремого штурмового батальйону OPFOR на посаді механіка-водія.
Разом із побратимами Герой виконував бойові завдання на найскладніших ділянках фронту.
Воїн загинув 30 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Єлизаветівка Донецької області.
Орден отримав брат Роман.
Орденом «За мужність» ІІ ступеня (посмертно) нагороджено солдата Сергія Сидорчука.
СИДОРЧУК Сергій Миколайович проживав у селі Іваннє Привільненської громади.
У липні 2024 року Сергій Сидорчук долучився до лав Збройних Сил України. Проходив військову службу у складі 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. Сергій Миколайович мав позивний «Вуж». Воїн брав участь у бойових діях на найскладніших напрямках фронту.
У січні 2025 року під час виконання бойових завдань на курському напрямку зв’язок із Сергієм Сидорчуком було втрачено. Упродовж року воїн вважався зниклим безвісти. На жаль, підтвердилася його загибель.
Герой загинув 6 січня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Руське Порічне суджанського району курської області.
За мужність і відвагу, виявлені під час захисту України, Сергій Сидорчук був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. На жаль, нагороду отримували вже його рідні. Сьогодні рідним Сергія Миколайовича передали ще одну державну нагороду.
Орден вручили дружині Наталії Олександрівні та сину Андрію.
Відзнакою Міністра оборони України «Лицарський хрест» (посмертно) нагороджено солдата Юрія Дмитрука.
ДМИТРУК Юрій Миколайович проживав у селі Бортниця Привільненської громади.
До лав Збройних Сил України чоловік долучився у листопаді 2022 року. Воїн служив у складі 3-ї окремої важкої механізованої Залізної бригади у стрілецькому батальйоні.
Понад два роки Герой виконував бойові завдання безпосередньо у районах ведення активних бойових дій.
Юрій Дмитрук загинув 1 липня 2024 року під час виконання бойового завдання внаслідок ворожого обстрілу на Харківському напрямку.
Через тривалий процес евакуації та ідентифікації воїн повернувся до рідного дому «на щиті» у березні 2025 року.
Відзнаку отримали мама Оксана Павлівна та племінниця Анна.
Орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) нагороджено головного сержанта Богдана Німтура.
НІМТУР Богдан Васильович проживав у селі Острожець.
До лав Збройних Сил України чоловік долучився під час повномасштабної війни. Служив у складі 47-ї окремої артилерійської бригади імені Семена Лощенка.
Разом із побратимами Герой виконував бойові завдання на найскладніших ділянках фронту.
Богдана Васильовича згадують як надійного друга, людину великого серця, завжди готового прийти на допомогу.
Воїн загинув 8 жовтня 2025 року під час виконання бойового завдання внаслідок атаки позиції керованою авіаційною бомбою на Покровському напрямку.
Орден вручили дружині Аллі Євгенівні та сину Ігорю.
Орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) нагороджено солдата Юрія Станіславчука.
СТАНІСЛАВЧУК Юрій Петрович проживав у селі Савчуки Козинської громади.
До лав Збройних Сил України чоловік долучився під час повномасштабної війни. Воїн служив у складі 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади на посаді снайпера розвідувальної роти ІІ категорії.
Разом із побратимами захисник виконував бойові завдання на найскладніших ділянках фронту.
Побратими згадують Юрія Петровича як надійного товариша, працьовиту та відповідальну людину. Він завжди був готовий допомогти тим, хто цього потребував.
Воїн загинув 22 серпня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Садки Сумської області.
Орден отримали мама Євгенія Матвіївна та син Дмитро.
Орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) нагороджено старшого сержанта Олега Ващука.
ВАЩУК Олег Сергійович проживав у селі Білогородка Вербської громади.
Герой добровільно долучився до лав Збройних Сил України. Після підписання контракту він розпочав службу в районі проведення антитерористичної операції. У 2017 році захисника відзначили нагородою за службу в районі проведення АТО та виконання завдань у Маріуполі. Олег Сергійович навчався у місті Кам’янець-Подільський та здобув військову спеціальність сапера.
Згодом воїн продовжив службу у складі 47-ї окремої інженерної бригади. Герой виконував бойові завдання на Миколаївщині, Херсонщині, Донеччині, Харківщині та на Луганщині, зокрема в районі міста Сіверськодонецьк. Він брався за найскладніші та найнебезпечніші завдання і завжди прагнув виконати їх без втрат серед особового складу.
5 жовтня 2024 року Олег Ващук створив сім’ю. Та вже за три дні він знову вирушив на виконання бойових завдань. У свій день народження — 2 квітня 2025 року Герой отримав військове звання старшого сержанта.
16 квітня 2025 року Олег Сергійович разом із побратимами вирушив на бойовий виїзд. Після цього зв’язок із ним було втрачено. Воїн загинув 17 квітня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Перовське Харківської області.
Орден вручили дружині Світлані Олександрівні, мамі Тамарі Степанівні та сестрі Олесі.
Орденом «За мужність» ІІІ ступеня та відзнакою Головнокомандувача Збройних Сил України «Комбатантський хрест» (посмертно) нагороджено солдата Леоніда Шолудька.
ШОЛУДЬКО Леонід Васильович проживав у селі Квітневе Варковицької громади.
До лав Збройних Сил України Леонід Васильович долучився у липні 2024 року. Воїн служив у складі 129-ї окремої важкої механізованої бригади на посаді кулеметника 3-го стрілецького відділення.
Разом із побратимами він виконував бойові завдання на найскладніших ділянках фронту.
Герой загинув 20 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання внаслідок отриманих поранень.
Орден та відзнаку отримав брат Петро Васильович.
Медаллю «За військову службу Україні» (посмертно) нагороджено солдата Степана Дацюка.
ДАЦЮК Степан Петрович проживав у селі Птича Тараканівської громади.
У 2008 році Степан Дацюк прийняв військову присягу та пройшов строкову військову службу.
Після служби він працював у місцевого підприємця у рідному селі.
Під час повномасштабної війни Степан Дацюк долучився до лав Збройних Сил України. Воїн служив у складі 47-ї окремої механізованої бригади «Маґура».
Герой виконував бойові завдання безпосередньо на передовій, у районах ведення активних бойових дій.
Воїн загинув 20 серпня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Роботине Запорізької області.
Медаль вручили дружині Юлії Сергіївні, доньці Іванні та сину Сергію.
Відзнакою Головнокомандувача Збройних Сил України «Комбатантський хрест» (посмертно) нагороджено солдата Андрія Гусара.
ГУСАР Андрій Олександрович проживав у селищі Млинів.
До лав Збройних Сил України чоловік долучився у червні 2023 року. Після підготовки на полігоні захисник служив на східному напрямку у складі 21-го окремого батальйону спеціального призначення на посаді стрільця-помічника гранатометника роти спеціального призначення.
На початку січня 2024 року Герой вкотре заступив на бойове чергування. 5 січня під час мінометного обстрілу поблизу населеного пункту Веселе Донецької області отримав несумісні з життям поранення.
Воїн загинув 5 січня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.
Андрій Гусар був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). Сьогодні рідним Героя передали ще одну державну нагороду.
Відзнаку отримали син Іван та його мама Тетяна.
Відзнакою Головнокомандувача Збройних Сил України «Комбатантський хрест» (посмертно) нагороджено солдата Олександра Троценка.
ТРОЦЕНКО Олександр Анатолійович проживав у селі Опарипси Радивилівської громади.
До лав Збройних Сил України Олександр Анатолійович долучився під час повномасштабної війни. Служив у складі 68-ї окремої аеромобільної бригади імені Олекси Довбуша на посаді стрільця.
Разом із побратимами він виконував бойові завдання на найскладніших ділянках фронту.
Герой загинув 10 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання внаслідок мінно-вибухової травми на Донеччині.
Відзнаку отримала мама Ольга Володимирівна.
Відзнакою Головнокомандувача Збройних Сил України «Комбатантський хрест» (посмертно) нагороджено солдата Анатолія ДАЦЮКА.
ДАЦЮК Анатолій Володимирович проживав у селі Повча.
До лав Збройних Сил України Герой долучився у липні 2025 року. Воїн служив у складі 22-ї окремої механізованої Миколаївської бригади. Разом із побратимами він боронив Україну на Сумському напрямку.
Воїн загинув 23 грудня 2025 року під час виконання бойового завдання внаслідок удару ворожого FPV-дрона поблизу населеного пункту Павлівка Сумської області.
Відзнаку вручили сестрам Віті та Марії.
Мужність, відданість та жертовність наших захисників назавжди залишаться в пам’яті вдячних поколінь.
Схиляємо голови перед світлою пам’яттю полеглих Героїв та висловлюємо щирі співчуття їхнім рідним і близьким. Розділяємо біль непоправної втрати та дякуємо за виховання справжніх патріотів, які до останнього подиху боронили рідну землю.
