Патрульна Ніна Жмайло вже три місяці служить у місті Дубно – нещодавно створеному відділі організації несення служби управління патрульної поліції у Рівненській області. До цього вона усі свої 34 роки проживала у Маріуполі. Там навчалася, будувала сім’ю, ставила цілі та мріяла. Отримала дві вищі освіти, серед яких – психолог. Разом із чоловіком вирішили стати поліцейськими. Ніна обрала напрямок, в якому хотіла професійно розвиватися – це юридична психологія та поліграфія.

Так жила допоки не настало 24 лютого.

Повномасштабне вторгнення вона зустріла на роботі. Тоді вони разом із напарником були у роті підсилення, працювали до опівночі. Потім їх відпустили додому, але вже о 5 ранку по бойовій тривозі усі патрульні Маріуполя прибули до управління, де керівництво їм повідомило про початок війни.

«Ми не були готові до такого. Маріуполь прифронтове місто з 2014 року. Ми знали, що там йдуть бойові дії, але це було далеко від нас. Ще до 13 березня вдавалося нести службу, а далі потрапити до нашого УПП і вийти - вже не було можливості. 20 березня ми із моїм чоловіком змогли дійти до райвідділу, де нам повідомили про втрачений радійний зв'язок. Це означало, що місто окуповане», - розповіла Ніна Жмайло.

За 2 години зібрали все необхідне і разом із родиною здійснили спробу виїхати з Маріуполя. Але це вдалося зробити тільки її батькам та дитині. Сама ж Ніна та її чоловік – потрапили до полону. В Оленівці вони пробули 34 дні. Про цей період поліцейська розповідати не може, адже там знаходяться ще багато її колег, а будь-яка інформація може їм нашкодити. Після полону Ніну, її чоловіка та колег відрядили до управління патрульної поліції в місті Київ. А вже 9 листопада – на Рівненщину нести службу у новоствореному відділі в місті Дубно.

За словами дівчини, їхати до краю партизанської слави вони зовсім не боялися. На початках у роботі їм допомогло те, що почали працювали разом із колегами з Маріуполя. Рівень довіри один до одного був великий. Звісно, підтримали їх і рівненські колеги. Зустріч була теплою, каже Ніна.

«Ми були готовими до того, що до нас будуть питання, адже ми не місцеві. Відкриття такого відділу - нова подія, до якої і людям в місті Дубно потрібно було звикнути. Попрацювавши тут місяць – звикли ми, а місцеві - до нас. Вже зараз є злагодження із жителями. Окреме дякую і нашим керівникам, які віднеслися до нас із розумінням та підтримкою. Їхню працю видно, адже уся команда із різних куточків країни функціонує належним чином», - зазначила поліцейська.

У Маріуполі в Ніни залишилося всього декілька знайомих. Всі рідні та близькі виїхали. Але з тими, хто там – вона не спілкується. Бо пам’ятає свій Маріуполь, і не розуміє – як можна жити у повністю зруйнованому місті з ворожою владою.

Як більшість українців, вона мріє тільки про одне – перемогу. І звісно повернутися додому. Бо це їх дім, який у них вкрали. Дівчина каже, що обов’язково так і станеться, вони відбудують місто. А потім усіх, з ким несли службу на Рівненщині запросять на відпочинок у Маріуполь. До них – на море.