Чоловік родом із Миколаївки, Повчанської громади. До війни працював різноробочим, разом із дружиною виховували двох донечок.

Широкомасштабне російське вторгнення змусило змінити рід занять. Служив у 46-ій окремій аеромобільній бригаді десантно-штурмових військ. Бахмут, Новопрокопівка, Роботине – про бої на найгарячіших напрямках фронту Микола знає не з чуток.

Військовий пригадує, що спочатку через постійні обстріли було дуже важко. По службі доводилося виїжджати на передові позиції, під обстрілами забирати поранених. Після Роботино була ротація до Бахмута. Однак найважчою для військового була ніч із 1 на 2 листопада 2023-го. Вона могла вартувати йому життя…

- Пішли на завдання в районі Новопрокопівки. Нас «засікли» й почався обстріл. Спочатку дрони, потім міномети. В один момент відчув, що відлетів десь у бік, - пригадує Микола. – Оговтавшись, разом із побратимами почали відступати до своїх. Коли зайшли в бліндаж на найближчій нашій позиції, хлопці злякались: в мене все в крові, а на шиї просто дірка …

Розповідає, що до медиків пішки добирався близько 12 кілометрів. Потім були лікарні, реабілітація. Зараз старший солдат Микола служить у взводі охорони Дубенського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

10 жовтня чоловік втретє став батьком. Новонароджену дівчинку назвали Нікою, з грецької – «перемога». Це і є найбільшою мрією!

- Бачити смерть важко, але хтось же мусить захищати. В нас тут війни немає, бо там хлопці стоять. Маємо пам’ятати про це щодня, - переконаний захисник.

Спасибі за мужність та службу. Честь!