Трудовий договір - пасок безпеки у сфері праці

Трудовий договір - це не просто формальність. Це гарантія безпеки та захисту у робочому середовищі. Це фундаментальне право кожного працівника та обов'язок кожного роботодавця.

Трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Він є юридичним інструментом, що забезпечує захист прав працівників у разі їх порушення. Він діє як запобіжний механізм, його наявність стимулює до дотримання встановлених законодавством прав і гарантій. Цей документ зменшує шанси на експлуатацію та несправедливе ставлення, виступаючи як щит для працівника у професійному житті.

Укладення трудового договору стимулює і працівників і роботодавців відповідальніше ставитись до своїх прав і обов’язків та підвищує їх свідомість щодо відповідальності та можливостей захисту.

Незадекларована праця – це свідоме ухилення роботодавців і працівників від оформлення трудових відносин з метою отримання тих чи інших переваг за рахунок приховування реальних доходів, отримання соціальних пільг, несплати податків тощо. Розраховуючи на збільшення прибутків і відсутність зобов’язань, обидві сторони трудового договору наражають себе на ризики, про існування яких вони навіть не здогадуються. Для працівників ризиків набагато більше, проте для роботодавця вони набагато більше коштують.

Згідно частини четвертої статті 24 КЗпП України, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 21¹ Кодексу законів про працю України визначено, що трудовий договір з нефіксованим робочим часом - це особливий вид трудового договору, умовами якого не встановлено конкретний час виконання роботи, обов’язок працівника виконувати яку виникає виключно у разі надання роботодавцем передбаченої цим трудовим договором роботи без гарантування того, що така робота буде надаватися постійно, але з дотриманням умов оплати праці, передбачених цією статтею.

Роботодавець самостійно визначає необхідність та час залучення працівника до роботи, обсяг роботи та в передбачений трудовим договором строк погоджує з працівником режим роботи та тривалість робочого часу, необхідного для виконання відповідної роботи. При цьому повинні дотримуватися вимоги законодавства щодо тривалості робочого часу та часу відпочинку.